Support for People from Ukraine: The StuFen Project at IPU Berlin


The project StuFen at IPU (“Students Help Refugees”) supports refugees by arranging educational opportunities tailored to their respective situations. This helps many people in forced situations of flight to find a new sense of direction that ties in with their previous educational steps.

In Germany, war has become a state that has been unimaginable for a long time. With Russia’s War of Aggression in Ukraine, this state is coming closer than ever before. People are fleeing the war in Ukraine – up until September 2022, of the more than seven million refugees registered throughout Europe, about one million were recorded in Germany. And Germany seems to be well prepared: Assistance is ready – shelters and relief supplies such as clothing are offered and help is provided in finding housing or education. For many, education consists mainly of German classes, some of which are even free of charge. But the possibilities go beyond that.

At the end of 2015, the StuFen project was founded at IPU out of the experience with the many refugees coming from Syria. Since then, the program has been funded by the German Academic Exchange Service (DAAD) and provides educational opportunities – a human right – in a comprehensive way. Support services are organized across universities where student volunteers arrange study places and language mentoring, help with applications to study, prepare documents and assist with bureaucratic issues. StuFen also organizes meetings between refugees and other students in Berlin in order to build long-term social networks. The project is about mutual support, about empowerment.

“The refugees are confronted with a huge amount of bureaucracy that we, as people who grew up in Germany, are also only slowly learning to understand”, Alexandra Jacobson explains. She studies at IPU, so does Dajana Vukajlovic. Both came to the StuFen project when funding for it was increased at the start of the war in Ukraine to keep up with the high number of refugees arriving in Germany. “The hurdles of bureaucracy are very high, especially considering that the refugees do not speak German,” Alexandra emphasizes.

“Most Refugees Want to Do Something Concrete”

Alexandra and Dajana speak Russian and can hence support Ukrainians particularly well. Russian is a compromise, however, as even though the language is widespread in Ukraine and many people speak it, it is not the official language. Part of the work of the two students is to have a special cultural sensitivity and an understanding of the difficult social situation of the refugees. “Most of the refugees want to do something concrete”, explains Dajana. “The current circumstance of having a lot of time available but not being able to do anything often means stress.”

As common as the terms flight, refugees and fleeing may have become, they are nevertheless an expression of a global state that is disordered, even crisis-like. The people coming to the StuFen project have very diverse needs. In any case, StuFen helps newcomers to find their feet, to continue their lives, to start anew. This is why Anastasija, Sofia and Olga came to the StuFen project after fleeing from Kiev.

Having to leave your own country, your homeland, from one day to the next is almost unimaginable for the vast majority of people. But then it just happens. “My father said to me: You have to leave the country,” Anastasija recounts. Her father himself could not leave together with his wife and daughter; all men of age have to stay behind for military service. Sofia, whose father had organized the tickets for his family to leave Ukraine, had a similar experience. It wasn’t clear where the family would go, Sofia says, but they had to take advantage of any opportunity that presented itself.

School and University Achievements from Ukraine Are Often Not Credited

The most common case is mothers leaving the country with their children. About 65% of Ukrainian war refugees are women, over a third are children and teenagers, most of whom are ten years of age or younger. Sofia has several younger siblings who fled together with her and her mother. Sofia is 25 and originally from Crimea but spent most of her life in Kiev. In Ukraine, she had just completed her psychiatric training. “But here, that doesn’t count”. She says this without frustration, like a simple fact that needed to be stated. The systems in Germany and in Ukraine are different. To be able to follow your previous path, you have to adapt. For many, this means that credits have to be partially or completely redone.

In fact, Sofia had already planned to go further into the direction of psychoanalysis in Ukraine. Then came the flight, but eventually also the contact with the StuFen project at the IPU. She is now hoping for the opportunity to obtain a degree that will allow her to practice in Germany. Preferably in Berlin: “I now have many acquaintances here, got to know the city, the system, everything. It would be amazing to be able to stay in Berlin.”

Finding Direction in an Unclear Situation

Olga and her mother have been staying with an aunt who has been living in Dessau for a few years. Olga is 33 years old, studied psychology, but has spent the last few years working in the arts. Now she wants to go back into psychology, a “restart” she says. But she is unsure which specialization to choose and is looking for guidance. “To be honest, I can’t plan the future right now”, she says. In her statement, there is a depressing but also a hopeful aspect of her forced situation: Uncertainty exists from day to day when fleeing, it is all-encompassing and difficult to understand without having been through it. Nevertheless, the contact with the StuFen project has helped her, she assures. A friend once said to her that she had European values: “Now, suddenly being here, I would like to try this out and learn more”.

Anastasija just wants to go to university and study. She explains this in a tone that expresses the strange juxtaposition of the uncertainty of being a refugee contradicting with the international opportunities of university studies. She is 20 years old and was enrolled as a student in Warsaw when she had to leave Kiev with her mother. She too is faced with the situation of not getting her previous studies accredited– in her case her High School degree. Now she is forced with pursuing education anew in order to be able to return to university.

The University World Has Long Been Organized Internationally

At least, the arrival in Germany was pleasant for the three young women. “I arrived in Germany with only a medium-sized backpack. Now I would have everything to leave,” Olga tells us. Sofia and Anastasija also had positive experiences upon their arrival in the foreign Germany. Anastasija was surprised and Sofia stressed that she considers herself privileged with the assistance she was able to take advantage of.

The situation of many refugees is thus contradictory. The possibilities to continue, to pick up the thread of one’s career, are limited as the systems of Ukraine and Germany are often incompatible. At the same time, the current environment is so widely globalized that the international network of educational opportunities is surprisingly not interconnected. To study abroad has been common for some time, and in some fields of study it is downright required. The good news is that even in situations of forced flight, people are offered opportunities to find alternative places to live. Sofia, Anastasija and Olga were forced to find their way out of the disastrous situation in Ukraine. It is impressive how they were able to overcome their fate. And it can encourage all those affected to seek support and might help in following their own path in times of such an uncertain future.

Do you need support or do you have friends, acquaintances or family members who need assistance with their (new) education in Germany? If so, you will find more information about the StuFen project and the possibility to contact us here.

Підтримка вихідців з України: Проект StuFen в університеті IPU Berlin


Проект StuFen в IPU ("Студенти допомагають біженцям") підтримує біженців, створюючи для них освітні можливості, адаптовані до їхніх ситуацій. Багатьом людям, що опинилися в ситуації вимушеної еміграції, це допомагає віднайти новий сенс життя, пов'язаний з їхніми попередніми освітніми кроками.

У Німеччині війна - це стан, який не можна було собі уявити протягом тривалого часу. З початком війни Росії проти України цей стан наблизився, як ніколи раніше. Люди тікають від війни в Україні - станом на вересень 2022 року з понад семи мільйонів біженців, зареєстрованих по всій Європі, близько одного мільйона було прийнято в Німеччині. І Німеччина, схоже, була підготовлена добре: допомога доступна - пропонуються притулки і предмети першої необхідності, такі як одяг, надається допомога в пошуку житла або освіти. Для багатьох освіта складається в основному з уроків німецької мови, деякі з яких навіть безкоштовні. Але можливості не обмежуються цим.

Наприкінці 2015 року в IPU було започатковано проект StuFen, виходячи з досвіду роботи з великою кількістю біженців, які прибули з Сирії. З того часу програма фінансується Німецькою службою академічних обмінів (DAAD) і надає освітні можливості - одне з прав людини – комплексно. Служби підтримки організовані в університетах, де студенти-волонтери організовують місця для навчання та мовне наставництво, допомагають із заявками на навчання, готують документи та допомагають у вирішенні бюрократичних питань. StuFen також організовує зустрічі між біженцями та іншими студентами в Берліні з метою побудови довгострокових соціальних контактів. Цей проект - про взаємопідтримку, про зміцнення потенціалу.

"Біженці стикаються з величезною кількістю бюрократії, яку ми, як люди, що виросли в Німеччині, також лише поволі вчимося розуміти", - пояснює Олександра Якобсон. Вона навчається в IPU, як і Даяна Вукайлович. Обидві приєдналися до проекту StuFen, коли на початку війни в Україні було збільшено його фінансування, щоб встигнути за великою кількістю біженців, які прибувають до Німеччини. "Бюрократичні перепони дуже високі, особливо враховуючи, що біженці не розмовляють німецькою мовою", - підкреслює Олександра.

Alexandra Jacobson (in the middle) and Dajana Vukajlovic (to the right in the group photo) take care of the diverse needs and concerns of Ukrainians in the DAAD-funded StuFen project. The team also includes Prof. Dr. Konrad Schnabel, professorial director of the project at IPU Berlin, Deborah Santarpia and Anna Beckh (left to right).

"Більшість біженців хочуть робити щось конкретне"

Олександра та Даяна розмовляють російською мовою і тому можуть особливо добре підтримувати українців. Однак російська мова є компромісом, оскільки, хоча вона широко поширена в Україні і багато людей нею розмовляють, вона не є офіційною мовою. Частиною роботи цих двох студенток є особлива культурна чутливість та розуміння складного соціального становища біженців.  "Більшість біженців хочуть робити щось конкретне", - пояснює Даяна. "Нинішня ситуація, коли у них є багато часу, але вони не можуть нічого робити, часто призводить до стресу".

Якими б звичними не стали терміни "переселення" та "біженці", вони, тим не менш, є вираженням глобального стану, який є нестабільним, навіть кризовим. Люди, які звертаються до проекту StuFen, мають дуже різноманітні потреби. У будь-якому випадку, StuFen допомагає новоприбулим зорієнтуватися, продовжити своє життя, почати все заново. Саме тому Анастасія, Софія та Ольга прийшли в проект StuFen після вимушеного переїзду з Києва.

Залишити власну країну, свою батьківщину, наважившись на це за день - це майже немислимо для переважної більшості людей. Але все ж таки так стається. "Мій батько сказав мені: Ти повинна виїхати з країни", - згадує Анастасія. Сам батько не міг виїхати разом з дружиною та донькою - всі чоловіки, які досягли повноліття, мають залишитися для проходження військової служби. Схожа ситуація була і у Софії, батько якої організував виїзд сім'ї з України. За словами Софії, не було зрозуміло, куди поїде сім'я, але вони повинні були скористатися будь-якою можливістю, яка траплялася.

Шкільні та університетські досягнення з України часто не зараховуються

Найпоширеніший випадок – коли матері виїжджають з країни разом з дітьми. Близько 65% українських біженців від війни – жінки, більше третини – діти та підлітки, більшість з яких не досягли десятирічного віку. У Софії є кілька молодших сестер, які втекли разом з нею та її матір'ю. Софії 25 років, вона родом з Криму, але більшу частину свого життя провела в Києві. В Україні вона щойно закінчила навчання на лікаря-психіатра. «Але тут це не рахується». Вона говорить це без розчарування, як простий факт, який потрібно було констатувати. Системи в Німеччині та Україні відрізняються. Щоб мати можливість йти своїм попереднім шляхом, потрібно адаптуватися. Для багатьох це означає, що потрібно частково або повністю перескладати заліки.

Власне, Софія вже планувала йти далі в напрямку психоаналізу в Україні. Потім був вимушений переїзд, а згодом і контакт з проектом StuFen при IPU. Зараз вона сподівається на можливість підтвердити свою кваліфікацію, що дозволить їй практикувати в Німеччині. Бажано в Берліні: «Я зараз маю тут багато знайомих, познайомилася з містом, системою, з усім. Було б чудово, якби я змогла залишитися в Берліні».

Зорієнтуватися в незрозумілій ситуації

Ольга з матір'ю зупинилися у тітки, яка вже кілька років живе в Дессау. Ользі 33 роки, вона вивчала психологію, але останні кілька років працювала у сфері мистецтва. Зараз вона хоче повернутися до психології, за її словами, "перезавантажитися". Але вона не впевнена, яку спеціалізацію обрати і шукає порад. "Чесно кажучи, я не можу зараз планувати майбутнє", - каже вона. У її заяві є як гнітючий, так і обнадійливий аспект її вимушеного становища: "Невизначеність присутня для біженців кожного дня, вона всеохоплююча і її важко зрозуміти, не пройшовши через неї." Тим не менш, контакт з проектом StuFen допоміг їй, запевняє вона. Колись подруга сказала їй, що у неї європейські цінності: "Тепер, раптом опинившись тут, я хотіла б випробувати це і навчитися більшого".

Анастасія просто хоче вступити до університету і вчитися. Вона пояснює це тоном, який виражає дивне поєднання невизначеності статусу біженця з міжнародними можливостями навчання в університеті. Їй 20 років, і вона була зарахована студенткою у Варшаві, коли їй довелося покинути Київ разом з матір'ю. Вона також зіткнулася з ситуацією, коли її попереднє навчання не було акредитоване - у її випадку, атестат про повну загальну середню освіту. Тепер вона змушена здобувати освіту заново, щоб мати змогу повернутися до університету.

Університетський світ вже давно організований на міжнародному рівні

Принаймні, приїзд до Німеччини був для трьох молодих жінок приємним. "Я приїхала до Німеччини лише з рюкзаком середнього розміру. Тепер у мене буде все, що потрібно для від'їзду", - розповідає Ольга. Софія та Анастасія також мали позитивні враження від прибуття до чужої Німеччини. Анастасія була здивована, а Софія підкреслила, що вважає себе привілейованою завдяки тій допомозі, якою вона змогла скористатися.

Ситуація багатьох біженців, таким чином, є суперечливою. Можливості продовжити, відновити свою кар'єру обмежені, оскільки системи України та Німеччини часто несумісні. У той же час, сучасне суспільство настільки глобалізоване, і те, як міжнародна мережа освітніх можливостей не пов'язана між собою, викликає подив. Навчання за кордоном вже давно стало звичним явищем, а в деяких галузях знань - просто необхідним. Доброю новиною є те, що навіть у ситуаціях вимушеної еміграції людям пропонують можливості знайти альтернативні місця для проживання. Софія, Анастасія та Ольга були змушені шукати вихід із катастрофічної ситуації в Україні. Вражає те, як вони змогли подолати свою долю. І це може надихнути всіх постраждалих шукати підтримки та може допомогти йти власним шляхом у часи такого невизначеного майбутнього.

Чи потребуєте Ви підтримки або у Вас є друзі, знайомі або члени сім'ї, які потребують допомоги в отриманні (нової) освіти в Німеччині? Якщо так, то тут Ви знайдете більше інформації про проект StuFen та контакти для зв'язку з нами.